"КРИЗА МИСТЕЦТВА" І "КРИЗА ЕСТЕТИКИ" В ДОСЛІДЖЕННЯХ ПОЛЬСЬКОЇ ГУМАНІТАРИСТИКИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ

Анотація

У другій половині ХХ ст. почастішали дискусії навколо осмислення кризових явищ, які пронизували усі сфери жит- тя людини, зокрема торкнулися також царини мистецтва й естетики. Криза в мистецькій сфері пов'язувалася із загальною кризою культури кінця ХІХ – початку ХХ ст., занепадом духовності, релятивізацією цінностей: моральних і естетичних передусім. Серед ймовірних причин кризи називали те, що сучасне мистецтво нібито втратило виховне, світоглядне і смислотворче чи культуротворче значення, яке мало ще в період романтизму.
Аналіз кризи у сфері мистецької практики та в царині естетики ХХ ст. був предметом наукових досліджень низки представників польської естетики другої половини ХХ ст.: Р. Інґардена, С. Моравського, Б. Дзємідока та ін. Основу увагу ці естетики присвячували осмисленню трансформаційних процесів у сучасній художній творчості та аналізу їхнього впливу на естетику з виразним акцентуванням на значенні аксіологічної перспективи.