Міфологіка в некласичних гуманітарних рефлексіях над міфом: методологічний аспект

Анотація

За останнє століття накопичилась велика кількість концептуальних рефлексій над міфом, однак не було втілено спроби певної об’єктивації та каталогізації вже наявних розвідок. Актуальність нашого дослідження ми умовно розкладаємо на два локуси: загальний та партикулярний. Загальною актуальністю є високий рівень вплетеності міфу та його мотивів у сучасний культурний плин; партикулярний план проявляє себе на рівні спроби об’єктивації теорій міфу у ХХ столітті та селекції загального для них методу (1) та наповнення культурологічного дискурсу новими працями у сфері філософії міфу (2).

Метою нашого дослідження є огляд процесу становлення науки міфу у контексті реміфологізації кінця ХІХ століття як онтологічного аргументу культурологічного дослідження міфу; визначення міфо-логіки як синтетичного методу некласичної інтерпретації міфологічного матеріалу.

Методи: компаративний (в аналізі підходів до дослідження міфу у ХХ столітті та визначені некласичного концепту міфа).

Завдання: дослідити складові науки міфу; визначити концепт реміфологізації; аргументувати міфо-логіку як некласичну модель інтерпретації міфу.

Результати: досліджено складові науки міфу, що являють собою суму некласичних підходів до дослідження «сакральної розповіді» (ритуальний, функціональний, соціологічний, психоаналітичний, структурологічний, трансцендентальний та нумінозний підходи); визначено концепт реміфологізації як актуалізації міфу в категорії предмета наукового, філософського та мистецького інтересу; аргументовану міфо-логіку як некласичну модель інтерпретації міфу з властивими їй принципами – структури та логіки міфу.

Висновки: дослідження міфу піднялось на пізнавальних хвилях глибокого океану сучасної гуманітаристики до висот проблемного простору дослідження культури. Через таку актуалізацію міфа його наукою він набув міждисциплінарного характеру, став поняттям-що-кочує із царини в царину, маючи десятки визначень як і саме поняття «культура». Міфо-логіку можна і слід розширювати в її принципах, оскільки міф можна досліджувати будь-якими шляхами, що представлені в науці про міф. Дана парадигма не є замкненою на самій собі, вона дає варіантність та аспектність розгляду міфу як універсалії культури, а отже є зручною та виправданою у використанні в контексті некласичного філософування і сучасної культурології як аспекту некласики.