ЦІННІСНІ ВИМІРИ КУЛЬТУРИ ЯКОСТІ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Анотація

У статті аналізуються зміни соціокультурного контексту у функціонуванні сучасного університету, які сприяють актуалізації питань розвитку культури якості та її забезпечення. Виявляються проблеми оцінювання якості вищої освіти, які виникають через недостатню артикульованість сутності "якості освіти" і "культури якості освіти" у міжнародних стандартах та національному законодавстві. Мета дослідження – визначити сутність і виміри культури якості як необхідного елементу реалізації місії сучасного університету. Результати. Зазначається, що в сучасних процесах забезпечення якості освіти та її оцінювання спостерігається надмірна зосередженість на суто управлінських процедурах, унаслідок чого виникають загрози для реалізації культурної місії сучасного університету та втрати мотивації до достеменної академічної діяльності. Розгляд комплексної освітньої діяльності крізь призму якості результатів навчання та якості процесів дослідження, викладання, навчання, оцінювання відкриває перспективи теоретичного обґрунтування вимог якості за допомогою теорій консеквенціалізму та етики чесноти. Демонструються можливості обґрунтування якості освіти з позицій спільного блага всіх заінтересованих суб'єктів, по-перше, як максимізації інструментальних благ для всіх учасників освітнього процесу та, по-друге, як невпинного вдосконалення членів університетської спільноти в комплексній спільній діяльності, заснованій на "внутрішніх" цінностях. У такий спосіб університет здатний реалізовувати свою місію, що може поєднувати інструментальні "зовнішні" й самодостатні "внутрішні" цінності-цілі. В такій спосіб зрозуміла якість освіти дозволяє розширити фокус розгляду сутності культури якості, яка є унікальною для кожного університету. Культура якості, будучи елементом організаційної культури, несе на собі відбиток системи цінностей національної культури, системи цінностей тієї професійної діяльності, до якої університет готує майбутніх фахівців, системи цінностей субкультур, що виникають всередині самого університету (академічні групи, кафедри, факультети; викладачі, студенти, адміністрація тощо). З огляду на багатовекторну інкорпорованість членів університетської спільноти в систему соціальних відносин пропонується розглядати культуру якості крізь призму чотирьох структурних елементів – ціннісного, нормативного, знаково-символічного та управлінського складника. Ураховуючи негомогенний характер культури якості кожного університету залишається проблемним її оцінювання як з боку самого університету, так і зовнішнього спостерігача.