Охорона культурної спадщини: сучасні реалії та досвід міжнародного співробітництва

Анотація

Культурна спадщина є ґрунтовним чинником набуття і підтримування відчуття ідентичності. За руйнуванням матеріальних об'єктів культурної спадщини стоїть неприхована агресія стосовно того, що становить самобутність духовного світу носіїв культури. Руйнація значущих для спільноти об'єктів культурної спадщини спрямована на знищення почуття ідентичності, права на самовираження, знецінення успадкованих знань, традицій, практичних навичок, умінь, звичаїв, шляхів передання духовних знань, характерних для певної спільноти. 

На тлі сучасних подій в Україні відбувається глобальний тектонічний зсув у системі політико-економічної і соціокультурної взаємодії. Утворюються нові координати співробітництва, взаємодопомоги і взаємопідтримки в міжнародному культурному просторі. Війна Росії проти України, масштаби її агресивності вплинули на усвідомлення світовою спільнотою глобальності, спільної залежності та відповідальності за благополуччя людства загалом. Відповідно змінилося бачення співробітництва і солідарності, їхнього значення і форм реалізації у розв'язанні соціально-культурних і суспільно-політичних проблем, взаємозалежності останніх із розмаїттям культурного самовираження. Створення стратегічних альянсів із захисту культурної спадщини забезпечує стабільність спільного шляху унікальних народів, націй, держав до успішного майбутнього. Міжнародні організації спрямували свій інституціональний досвід, інтелектуальні та фінансово-матеріальні ресурси на підтримку культури незалежної України, збереження самобутнього українського культурного простору. Діяльність таких організацій є прикладом реальної системної співпраці зі включення захисту культури в гуманітарну діяльність, стратегії безпеки та процеси розбудови миру. Мета статті – аналіз сучасних реалій захисту культурної спадщини України в умовах війни і досвіду діяльності міжнародних організацій, їхньої співпраці у сприянні унікальності української культури, діяльності ЮНЕСКО та ALIPH як невід'ємної частини більш широкої системи менеджменту міжнародної співпраці у сфері підтримування унікальних ресурсів культур, їхньої "єдності в різноманітті". Досвід партнерства міжнародних акторів надзвичайно важливий з погляду організації системи стійких практик із координації спільних дій – ефективних відповідей на майбутні кризи.