Виклики для українського театрального мистецтва 2020–2022 років

Анотація

Український театр за свою багаторічну історію переживав різні труднощі: і заборони (згадуються Емський указ і Валуєвський циркуляр у ХІХ ст.), і жорстку цензуру (у кінці ХІХ ст. і практично все ХХ ст.), і дві світові війни. ХХІ століття відзначилося нелегкими пандемічними 2020-м та 2021 роками та війною в Україні (яка, триваючи з 2014 року на території Донецької та Луганської областей і супроводжуючись окупацією Криму, розповсюдилася на всю територію нашої держави у 2022 році). Окрім об'єктивних геополітичних проблем наявні проблеми і внутрішньополітичних реформ, і недофінансування, і брак професійних кадрів (адже театр – це не лише актори та режисери, це і освітлювачі, і драматурги, і культурний глядач, і різноманітні працівники, якого глядач не бачить). Всі ці чинники поставили існування навіть великих професійних театрів під питання, не говорячи вже про менші та неприбуткові театральні майданчики. Театр зараз знаходиться в особливо складних умовах, практично на межі свого вимирання. Театральні діячі намагаються відшукати нові способи вираження та приваблення глядачів, спонсорів та коштів задля того, щоб якось вижити. Вони шукають нові жанри, нову драматургію, нові теми для своїх вистав. На даний момент практично всі театральні угруповання намагаються віднайти нестандартні форми роботи: онлайн-покази, імерсійні вистави, вистави під відкритим небом тощо.