Культура й особистість: Р. Вагнер, "Між музикою та життям"

Анотація

Сучасні тенденції розвитку культури, її мистецької складової, загострили питання актуальності глибокого вивчення світової та національної спадщини. У статті здійснено аналіз життєтворчості видатної особистості – Р. Вагнера (1813–1883), з притаманною їй суперечливістю, складністю, багатогранністю, як репрезентації креативного потенціалу участі творчої особистості в процесах культуротворчості. Інтегративний культурологічний аналіз специфіки його композиторської діяльності як культурного феномена дозволяє висвітлити роль митця, мислителя, реформатора у просторі функціонування певної культурної, зокрема романтичної, традиції, дослідити суб'єктивний досвід перетворення мистецтва на культурну практику трансформації і вдосконалення суспільства.

Зазначається, що талант митця дозволяє повернути факт об'єктивної реальності в такому ракурсі, у якому б "заграла" його всезагальна одиничність у світлі загальної перспективи розвитку. Творчість є тим способом, який розширює можливості творчої особистості в розкритті безлічі різних граней буття. Відкриваючи нові напрями буття, творча особистість розширює горизонти індивідуального досвіду, набуває елементів нової самосвідомості, самовідчуття. Це приводить, у свою чергу, до оновленої дії. Водночас творець збагачує саму дійсність, розвиваючи її внутрішні потенції, створюючи цінності принципово нової якості. Творча діяльність з самого початку організується і регулюється формами, які мають універсальний характер. Ці форми є, в свою чергу, продуктом такої ж довгої "дистиляції", як і логічні форми, категорії логіки. Одночасно у вільній творчості завжди присутня більш-менш очевидна індивідуальна варіація тих форм діяльності, які вже формалізовані, виражені в жорстко однозначних формулах.

Аналіз вагнерівських творів виявляє, як, відштовхуючись від кращих зразків традиційного мистецтва минулого і теперішнього, композитор прагнув до адекватного втілення в художніх образах проблем, що ним усвідомлювалися, продовжуючи великі традиції і запроваджуючи істотні нововведення. Розвиток культури дуже гостро виявив дилему суперечливого становища митця і самого мистецтва в тогочасному суспільстві. Творча спадщина Р. Вагнера постала в якості своєрідного авторського бачення щодо сучасної йому культури, на яку, внаслідок її індивідуалістичної природи, чекає, на думку композитора, сумне майбутнє. На прикладі життєтворчості митця аналізується антропокреативний потенціал взаємодії культури й особистості. Зосереджуючи всі тенденції розвитку і кризи романтизму в музиці другої половини XIX століття, творчість композитора-реформатора демонструє актуальні для сьогодення креації з незупинного прагнення до перетворення навколишнього світу, які спонукають митців до різних типів творчих реакцій на колізії сучасного їм життя, що, в свою чергу, долучає інших до розуміння його суті.