Музичне творення "людського" як смислоутворюючий чуттєвий спосіб формування культурного простору

Анотація

У статті здійснюється аналіз специфіки виявлення антропокреативних засад європейської культури музичною практикою людства. Висновується, що культуротворче значення музики полягає у тому, що вона є формою і способом репрезентації людських можливостей перетворення стратегії життя на індивідуальне відкриття, власне надбання (як на рівні індивіда, так і певної спільноти). Зміни, що відбувалися у сфері музичного мистецтва, торкалися розвитку вдосконалення людського начала руху культури. Його предметні характеристики діяльнісних форм, об’єм культурно-естетичного змісту – те, що складає "людську цінність" музики в загаль-ному просторі розвитку суб’єкта культури, ‒ формувалися відповідно до змін координат предметно-чуттєвого аспекту відношень взаємодії "людина ‒ світ". Якщо розуміти культуру як джерело, простір і результат духовно-практичного досвіду людства, то музи-ка постає в якості специфічної цілісної системи конкретизації і репрезентації цього досвіду, феномена, в якому відбилися неповторність і глибина життєвого світу людства, конкретно-чуттєвий спосіб прилучення до інтерсуб’єктивного досвіду ритмізації та гар-монізації буття. Виразні можливості мовних засобів музичного мистецтва розглядаються в контексті загального процесу оформлення музичним звуком простору людського життя, розвитку художніх практик світобачення та світовідчуття середньовічної християнської культури зокрема.

Дослідження ґрунтується на розумінні християнства як особливого виду культурної організації духовно-практичного розвитку людства, що запропонувало певні способи зняття протиріччя зовнішнього і внутрішнього планів дійсності, узгодження можливого і бажаного. Створюються умови спрямування можливостей суб’єкта для виявлення і подолання цієї невідповідності самостійною небайдужою дією. В межах релігійної свідомості культура рухалася до майбутнього відкриття Людини, накреслювалася тенденція зростання суб’єктивного начала, яка ставала стилістично близькою для багатьох явищ художньої культури. Реальним виходом на новий рівень саморуху в просторі культури стала духовна музика, яка, поки що демонструючи лише наближення до емоційно-проникливого розуміння і переживання дійсності, виявляє можливості "артикулювати" найскладніші духовні питання на рівні інтимності суб’єктивних переживань.