"Західне Ляо" Нестора Пілявського: міфологія та образність простору

Анотація

Ця стаття є спробою препарування образу. Але цього разу образ розпадається не на сюжет та композицію, а на час і простір. Неодноразово зазначалося (особливо ж це стосується літературно-критичних розвідок), що образ (у даному випадку образ художній) вибудовує власну часо-просторову сітку координат, а тому час та простір тут можуть сміливо порушувати закони фізики. Явною є також мета порівняння методів та прийомів поезії й прози, схоплення специфіки вираження часу й простору у віршах та романістиці. Ця мета реалізується через звернення до творчості Нестора Пілявського та його книги "Західне Ляо", що демонструє одночасно явище, яке можна назвати міфологізацією простору, а також є поєднанням поетичних компонентів та прозових оповідань. Крім того, ця ж тема розкривається й у роздумах останнього великого французького романіста – Марселя Пруста, який наголошує на різниці у світовідображенні, що здійснюється поетом чи романістом відповідно. Часо-просторова проблематика стирає межі між уявним лінійним поділом на минуле, теперішнє та майбутнє. Можна побачити, що творчість руйнує цей поділ, деструкція якого особливо чітко розкривається у сучасних декадансних рухах. Сам Нестор Пілявський недарма характеризує себе як декадента. Але вся сучасність, що обертається руйнуванням звичних норм життя, часто малюється порожнечею уяви не чим іншим, як новим, циклічно поверненим, декадансом.