Образ героя української казки в контексті диференціації і трансформації ієрархії соціокультурних практик

Автор(и)

  • Олена Павлова Київський національний університет імені Тараса Шевченка
  • Марія Рогожа Київський національний університет імені Тараса Шевченка

DOI:

https://doi.org/10.17721/UCS.2024.1(14).01

Ключові слова:

репрезентація образу героя, ритуал, ініціація, винайдення традиції, трансформація соціокультурних практик, образ героя, дрімливий герой, чесноти

Анотація

Вступ. Винахід традиції епохою Модерну з її протиріччями новацій та повторень породжує інтерес до чарівної казки. Просвітницькі моделі казок абсолютизували їхній етичний вимір, а романтичні настрої ХІХ століття спровокували інтерес європейської спільноти до збирання національного і регіонального варіантів казок та трансформації їх у літературні казки. Оптика сучасної гуманітаристики є продуктивною для прояснення культурного потенціалу української казки в "зшиванні" різноманітних традицій та виробництві образів. Метою дослідження є визначення базових характеристик образу героя в українській казці як способу репрезентації в логіці диференціації сегментарної спільноти. Методи. Методологійною основою дослідження є контент-аналіз галицьких народних казок, зібраних Осипом Роздольським. Категоризація відбувається з урахуванням класифікації образів героя за Дж. Кемпбелл. Отримані результати інтерпретовано в розрізі диференціації сегментарного суспільства та специфіки його трансформацій практик репрезентацій, передусім образу і образу героя. Результати. Диференціація практик починається з ускладнення сегментарного соціуму, де з первісного синкретизму ритуалу відокремлюються практики сказання в логіці виробництва етнічного різноманіття та ієрархії страт. Кожна страта культивує свою жанрову й тематичну своєрідність сказання. Чарівна казка, функціюючи в контексті магічно-практичної єдності селянської страти, зберігала найбільш архаїчну структуру оповіді з відповідними образами головних персонажів та логіками конструювання образу. Образ казкового героя стає провідною практикою репрезентації у виробництві спільнот. Висновки. Контент-аналіз галицьких народних казок показує відтворення класичної тріади народної культури "герої, злодії та дурні" (П. Берк) при домінуванні кількісного показника образу дурня. Образ героя казки – це насамперед дрімливий герой. Він створює враження, що на його місці може опинитися кожен у відповідних обставинах. У ньому героїчне начало розкривається поступово. У ході оповіді виявляється, що він володіє певними чеснотами, утілює моральну цілісність. Ці якості дають йому змогу подолати перешкоди, пройти випробування. Часто герой української казки – трикстер, який спроможний піднятися своїми чеснотами над повсякденністю. Етичний пафос казки полягає в переможній боротьбі зі злом, утіленні / відновленні справедливості. Переважно щасливий кінець українських казок забезпечує терапевтичний ефект у складних історичних умовах виживання народу.

Посилання

Bel, l. C. (2009). Ritual Theory, Ritual Practice. Oxford University Press.

Boehm, G. (2011). Representation, Presentation,Presence: Tracing the Homo Pictor. Iconic Power. Materiality and Meaning in Social Life. J. Alexander, D. Bartmanski, & B. Giesen (Eds.). Palgrave Macmillan, 15–25.

Burke, P. (2004). What is Cultural History? Polity.

Campbell, J. (2004). The Hero with A Thousand Faces. Princeton University Press.

Eliade, M. (1958). Rites and Symbols of Initiation: The Mysteries of Birth and Rebirth. Harper Colophon Books.

Elias, N. (2000). The Civilizing Process. Sociogenetic and Psychogenetic Investigations. Tr. by E. Jephcott with some notes and corrections by the author. E. Dunning, J. Goudsblom, & St. Mennell (Eds.). Blackwell Publishing.

Franz, von, M. L. (2017). The Interpretation of Fairy Tales. Revisited edition. Shambhala Publications, Inc.

Freidenberg, O. (1997). Image and Concept: Mythopoetic Roots of Literature. Harwood Academic Publishers.

Goody, J. (1977). "Against 'Ritual' ": Loosely Structured Thoughts on a Loosely Defined Topic. Secular Ritual. S.F. Moore & B.G. Myerhoff (Eds.) Van Gorcum, 25–35.

Goody, J. (1961). Religion and Ritual: The Definitional Problem. British Journal of Sociology, 12(2), 141-164.

Gumbrecht, H. (2004). Production of Presence: What Meaning Cannot Convey. Stanford University Press.

Hobsbawm, E., & Ranger, T. (2003). The Invention of Tradition. Cambridge University Press.

Levi-Strauss, C. (1981). The Naked Man. Introduction to the Science of Mythology. Harper & Row.

Luhmann N. (2013). Theory of Society. Tr. by Rh. Barrett. Vol. 2. Stanford University Press.

Pavlova, O. (2019). Homo Pictor and Cultural Practice of Image in the Gottfried Boehm's Concept. National Academy of Managerial Staff of Culture and Arts Herald. 3, 8-14 [in Ukrainian] [Павлова, О. (2019). Homo Pictor та культурна практика образу в концепції Готфраді Бьома. Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв. 3, 8–14].

Propp, V. (2012). Fairy-tale studies. Tr. by S. Forrester. Wayne State University Press.

Rohozha, M. (2019). Visualization Of Moral Contents in A Fairy Tale. Ukrainian Cultural Studies. 2(5), 31–36 [in Ukrainian] [Рогожа М. (2019). Візуалізація етичних змістів у чарівній казці. Українські культурологічні студії. 2(5), 31–36].

Rozdolsky, O., & Franko, I. (1899). Galician Folk Tales. Ethnographic Collection. Vol. 7 [in Ukrainian]. [Роздольський, О., Франко, І. (1899). Галицькі народні казки. Етнографічний збірник. Т. 7].

Tec, N. (1986). When Light Pierced the Darkness. Christian Rescue of Jews in Nazi-Occupied Poland. Oxford University Press.

Yatchenko, V. (2008). Gods and People in a Ukrainian Fairy Tale. Millennium [in Ukrainian] [Ятченко В. (2008). Боги і люди в українській казці. Міленіум].

Завантаження

Опубліковано

03.06.2024

Номер

Розділ

УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА

Як цитувати

Павлова, Олена, and Марія Рогожа. 2024. “Образ героя української казки в контексті диференціації і трансформації ієрархії соціокультурних практик”. Вісник: Українські культурологічні студії 1 (14): 4-12. https://doi.org/10.17721/UCS.2024.1(14).01.