Художні експерименти як стимули культуротвірних процесів: на перехресті "позитивної" і "негативної" психології

Анотація

Вступ. Проблематика статті пов'язана з початком ХХ ст., коли в теоретичний ужиток вводять поняття "художній експеримент", що стимулювався зміною мистецької парадигми, яка формується на засадах авангардизму. Така трансформація була спричинена вичерпаністю романтизму й натуралізму і потужним входженням у європейський культурний простір естетико-художніх засад символізму. Поступове відмежування від нього частини авангардистів зумовило появу принципово нових напрямів, що сформували авангардистський рух. Мета статті полягає в застосуванні порівняльного аналізу "позитивного" та "негативного" типів психології задля розкриття специфіки художніх експериментів у процесі становлення й розвитку авангардистського руху. Методи. у статті використано потенціал таких методів як хронологійний (засади історизму), аналітичний (окреслення складових частин дослідницького процесу), історичної ретроспекції (правочинність оперування поняттям "негативна" психологія), порівняльний (зіставлення "позитивна – негативна психологія"), типологійний (визначення психологічного/психічного стану митця). Результати. аргументовано, що франко-італійсько-німецькі митці, які формували ядро авангардизму, не поділяли засад класичного мистецтва, абсолютизуючи як свободу творчості, так і її вседозволеність. У статті наголошено, що представники конкретних естетико-художніх напрямків авангардизму – кубісти, футуристи, абстракціоністи, дадаїсти, сюрреалісти – підтримували спонтанність творчого процесу. Констатовано, що від другої половини ХІХ ст. простежується процес кардинальних змін і в просторі європейської гуманістики, і на літературно-мистецьких теренах. По-перше, іде своєрідна переорієнтація гуманітарних наук, що активізує міждисциплінарний зв'язок і ситуацію теоретико-практичного паритету; по-друге, виникає кінематограф – новий вид мистецтва, який, спираючись на здобутки науково-технічного прогресу, упевнено "вписується" в культурний контекст; по-третє – на межі ХІХ – ХХ ст. формується низка професій – кінорежисер, кінопродюсер, сценарист, оператор, звукорежисер та ін., доробок яких значною мірою впливає на світоставлення людини. Висновки. Можна висновувати, що в означених умовах значно підсилюється роль психології, психо-фізіології, які починають активно "співпрацювати" з іншими гуманітарними науками, зокрема естетикою та мистецтвознавством.