Драматургічні функції звукового супроводу в кінокартині Сергія Маслобойщикова "Яса"

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.17721/UCS.2025.1(16).12

Ключові слова:

звук, кінематограф, музика, p.o.v. звукові сфери, активне слухання, функція, Маслобойщиков, драматургія, "Яса"

Анотація

Вступ. У статті зосереджено увагу на тому, як режисер Сергій Маслобойщиков вибудовує драматургію повнометражної стрічки "Яса" (2024) за допомогою багаторівневої звукової системи. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю вивчення методів роботи зі звуковою компонентою, застосовуваних С. Маслобойщиковим, чий творчий доробок недостатньо репрезентовано у вітчизняному науковому дискурсі. Метою є виявлення драматургічних функцій кожного зі звукових шарів фільму та аналіз механізмів їхньої взаємодії із візуальним рядом.

Методи. У статті використано компаративний і shot-breakdown аналізи (за Мішелем Шіоном), залучено модель "звукових сфер" та типологію активного слухання (reduced, causal, semantic, referential) Девіда Сонненсхайна. Також застосовано семантичний та контекстуальний аналітичні підходи. 

Результати. У стрічці вдалося виокремити п'ять звукових шарів:

▪ теми у виконанні ансамблю "Hespèrion XXI" – ключовий драматургічний провідник, наративний клей і наповнювач;

▪ авторська музика композиторів О. Бегми та Р. Вишневського, що формує напруження й має драматургічну прив'язку до головної персонажки;

▪ "музика Майдану", яка уреальнює історичний контекст;

▪ родопська народна пісня в індивідуальній поетичній інтерпретації режисера, що драматургічно висвітлює конфлікт між головними героїнями;

▪ саунд-дизайн "1-st person p.o.v. ", який моделює травматичні стани Дарки та замикає інші шари в суб'єктивному просторі її переживань.

Виявлено, що звукова компонента виконує всі чотири функції, окреслені Сонненсхайном – емоційного вказівника, наповнювача,  драматургічного провідника та наративного клею.

Висновки. "Яса" демонструє складну звукову систему, загалом властиву кінематографу Маслобойщикова. Режисер тлумачить звук не як супровід, а як формотвірний елемент, що розкриває головні теми картини – війни, утрати й травми. Комплексне поєднання семантичних і референтних рівнів, а також постійне повернення до суб'єктивного саунд-дизайну перетворюють авдіо на повноцінний носій смислів і зручний інструмент для побудови режисерських наративів.  

Посилання

Коцур, В., Потапенко, О., & Куйбіда, В. (Ред.) (2015). Енциклопедичний словник культури України. 5-е вид. Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди. ФОП Гавришенко В. М.

Попович, М. (1998). Нарис історії культури України. Розділ ІІ. Слов'янські культурні джерела (22–55). http://litopys.org.ua/popovych/narys03.htm.

Chion, M. (1994). Audio-Vision. Sound on Screen. Columbia University Press.

Chion, M. (2009). Film, a Sound Art. Columbia University Press.

Heckmann, C. (2022, June 12). What is a Fade Transition – How & Why to Use Them Explained. https://www.studiobinder.com/blog/fade-transition-definition/

Odesa International Film Festival. (2024). Оголошено повну програму 15-го Одеського міжнародного кінофестивалю. https://bit.ly/41OZt8S.

Sonnenschein, D. (2001). Sound Design: The expressive power of music, voice, and sound effects in cinema. Michael Wiese Productions.

Sonnenschein, D. (2011). Sound Spheres: A Model of Psychoacoustic Space in Cinema. The New Soundtrack 1.1, 13–27. https://doi.org/10.3366/sound.2011.0003

Завантаження

Опубліковано

01.07.2025

Номер

Розділ

ХУДОЖНЄ ВИРОБНИЦТВО

Як цитувати

Балабуха, Сергій. 2025. «Драматургічні функції звукового супроводу в кінокартині Сергія Маслобойщикова ‘Яса’». Українські культурологічні студії 1 (16): 80-87. https://doi.org/10.17721/UCS.2025.1(16).12.