Cultural and artistic societies in the western Ukrainian lands (1920s–1930s): the historical experience and future prospects of cultural analysis
DOI:
https://doi.org/10.17721/UCS.2025.1(16).01Keywords:
Ukrainian culture of the 20th century, Interwar stage, Eastern Halychyna, Western Volyn, Northern Bukovyna, Transcarpathia, cultural and artistic societies in Western Ukraine in the 1920s and 1930s, D. Antonovych, I. KrypyakevychAbstract
Background. Cultural and artistic societies played an important role in the processes of Ukrainian cultural, national, and state formation from the 19th century to the mid-20th century. Alongside the well-known “Prosvita” and the Shevchenko Scientific Society, the revival of Ukrainian statehood in the 20th century rested on the activities of a wide range of literary and artistic societies. During the Polish, Czechoslovak, and Romanian rule over the Western Ukrainian lands in the interwar period of the 1910s–1930s, these societies made significant contributions to the institutionalization of Ukrainian culture. The purpose of this research is to analyze and systematize how cultural and artistic societies in interwar Eastern Halychyna, Western Volyn, Northern Bukovyna, and Transcarpathia have been culturally analyzed from the 1930s to the present day.
Methods. To achieve this goal, both classical and contemporary methods of cultural analysis, along with the core principles of scientific inquiry–such as consistency, objectivity, and historicism–were employed.
Results. Publications on cultural societies in the Western Ukrainian lands during the interwar period can be classified into three main groups. The first group includes sources that document the history of these societies and their founders, and evaluate their contribution to the institutionalization of Ukrainian cultural life (e.g., History of Ukrainian Culture, 1937; Narizhny, 1942). The second group presents politically controversial perspectives on these societies from scholars in Western democracies and the Ukrainian SSR in the second half of the 20th century. Systematic analysis of the history of these societies began only in the 1990s, primarily through the initiation of their cultural analysis at the NASU and in Ukrainian universities.
Conclusions. It has been established that two groups of authors behind the monographs “History of Ukrainian Culture” (1937), led by I. Krypyakevych, and “Ukrainian Culture” (1940), led by D. Antonovych, served as key centers for the study of these societies. Many of their contributors–such as M. Holubets, V. Sichynsky, and S. Charnetsky–were themselves founders of these organizations. The first general analysis of these societies, presented by Narizhny (1942), like their very history, was falsified and suppressed in the Ukrainian SSR. Unbiased study of the topic by domestic scholars began only in the 1990s, based on archival sources and the scholarly legacy of the Ukrainian diaspora. A particularly promising aspect in this intellectual context is the reinterpretation of the history of these societies within the frameworks of Postmodern and emerging Metamodern Cultural Studies, as applied at the National Academy of Sciences of Ukraine and Ukrainian universities.
References
Банцекова, А. Є. (2007). Відень–Львів: до витоків стилю Ар-деко. Студії мистецтвознавчі, 1, 93–102.
Булка Ю. П. (1992). Музична культура Західної України. У М. М. Гордійчук (голова редкол.) та ін., Історія української музики: в 6 тт. Том 4.: 1917–1941. (с. 545–589). Наукова думка.
Буряк, Л. І. (2013). Моделі національної пам'яті в українській історіографії 20-х років ХХ ст.: пошук компромісу та спроби адаптації. Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, 1, 204–209.
Вдовиченко, Г. В. (2024). Українська та зарубіжна культура. Навчально.-методичний посібник (електронне видання). https://drive.google.com/file/d/1P4bnyTASOFXZfhpEls26AybZZfmvueHq/view
Галішевська, Н. (2018). Мистецьке життя українського націоналістичного підпілля у 20–30-х роках ХХ століття. Наукові записки Національного університету "Острозька академія". Серія "Історичні науки", 27, 90–93.
Глущук, О. Г. (2015). Організаційні процеси культурного життя Західної Волині міжвоєнного періоду в сучасній вітчизняній історіографії. Культура України, 48, 248–257.
Голубець, М. (1922). Начерк історії українського мистецтва. Перша частина. Накл. фонду "Учітеся, брати мої".
Григорчук Т., & Тадля О. (2019). Культурний простір міста як середовище реалізації музичної культури. Вісник національної академії керівних кадрів культури і мистецтва, 4, 120–125.
Денисюк, Ж. (2022). Глобальність людського розвитку в антропоцені: культурологічні та ціннісні виміри. Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, 1, 11–16. http://nbuv.gov.ua/UJRN/vdakkkm_2022_1_4
Енциклопедія українознавства (1949–1952) [Електронний ресурс]: у двох тт.: електронна версія видання. http://litopys.org.ua/encycl/eui.htm
Жукова, Н. А. (2024). Феномен страху: рефлексія в образотворчому мистецтві ХХ – початку ХХІ століття (культурологічний аспект). Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, 1, 9–24.
Івашко, Ю. (2009). Специфіка шкіл модерну в Україні та проблема зовнішніх стилів. Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії, 9, 293-298.
Історія українського мистецтва: у 5 т. Т. 5.: Мистецтво ХХ століття. (2007). ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАНУ. http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/UKR0005332
Крип'якевич, І, Радзикевич, В. Голубець, М, Чарнецький, С., & Барвінський, В. (1937). Історія української культури. (І. Крип'якевич, Заг. ред.). Видавництво Івана Тиктора. http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/UKR0002021
Клименко, Н., Дудар, О., & Беззуб, Ю. (2021). Гендерні уявлення та практики на Буковині кінця ХІХ – початку ХХ ст. у світлі его-документів О. Кобилянської. Український історичний журнал, 2, 65–79.
Коваль, Я. (1990). До історії української фотографії. Наука і культура. Україна. Щорічник АН УРСР. Т-во "Знання" УРСР, 24, 562–573.
Маслікова, І. І. (2020). Методологічна база досліджень культурних інститутів. Українські культурологічні студії, 6(1), 8–12.
Наріжний, С. (1942). Українська еміграція. Культурна праця української еміграції між двома світовими війнами. Частина перша. Студії Музею визвольної боротьби України. Том 1.
Наріжний, С. (1999). Українська еміграція. Культурна праця української еміграції 1919–1939 (матеріали, зібрані С. Наріжним до частини другої). Вид-во ім. Олени Теліги. http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ukr0000013134
Никоненко, Т. М. (2005). Культурно-мистецькі салони в Україні кінця ХVІІІ – першої половини ХІХ ст. [Неопубл. дис. канд. іст. наук]. Київський національний університет культури і мистецтв.
Нога, О., & Яців, Р. (1998). Мистецькі товариства, об'єднання, угрупування, спілки Львова (1860–1998): Матеріали до довідника. Українські технології.
Нолл, В. (1991). Замовляла музику "Просвіта" (Музичні осередки як форми культурного співробітництва між містом і селом у 20-40-х рр. ХХ ст.). Українська культура, 12, 30–31.
Павлова, О. Ю. (2016). Становлення візуальних практик художнього поля модерну: соціокультурні передумови. Культура і сучасність, 1, 3–8.
Пеленська, О. (2019). Україна поза Україною: Енциклопедичний словник мистецького, культурного і громадського життя української еміграції в міжвоєнній Чехословаччині (1919–1939). Національна бібліотека Чеської республіки – Слов'янська бібліотека. http://resource.history.org.ua/item/0014879
Пеленська, О. (2005). Український портрет на тлі Праги: українське мистецьке середовище в міжвоєнній Чехо-Словаччині. Національна бібліотека Чеської республіки – Слов'янська бібліотека. Diasporiana.org.ua
Роса-Лаврентій, С. (2019). Жіночі імена в українській театрально-критичній публіцистиці 1920–1939 років у Східній Галичині. Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії, 19, 242–250.
Росул, Т. (2022). Стильова парадигма Закарпатської композиторської школи. Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, 1, 164–169.
Скрипник, Г. А. (2008). Історія українського мистецтва: нові наукові контексти та суспільні виклики. Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії, 8, 3–9.
Срібняк, І. В. (2018). Громада полонених українців "Самостійна Україна" на завершальному етапі існування табору Раштат, Німеччина (травень-листопад 1918 р.). Проблеми всесвітньої історії, 2(6), 161–171.
Тузов, В. О. (2013). Регіональний підхід до культуротворчих процесів в Україні на прикладі Галичини, Волині та Буковини (кінець ХІХ – початок ХХ століття). Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, 4, 84–88.
Українська культура: Лекції за редакцією Дмитра Антоновича (1993). С. В. Ульяновська (Упор.); Вступна ст. І. М. Дзюби; Додатки С. В. Ульяновської, В. І. Ульяновського. Либідь. http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ukr0000052
Яців, Р. М. (Автор-упор.). (2011). Українські мистецькі виставки у Львові (1919–1939): Довідник; антологія мистецько-критичної думки. Львівська національна академія мистецтв, Ін-т народознавства НАН України.
Фарина, О. В. (2018). Греко-католицьке духовенство Східної Галичини в контексті розвитку мистецтва як важливого чинника поглиблення національної свідомості українців у культуротворчому просторі регіону (20-ті – 1 пол. 40-х рр. ХХ ст.). Культура України, 60, 150–162.
Downloads
Published
Issue
Section
License
Copyright (c) 2025 Богдан Павліченко, Георгій Вдовиченко, д-р філос. наук, доц.

This work is licensed under a Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Read the policy here: https://https://ucs.knu.ua/law





















