Український модерний театр в контексті формування національних архетипів
DOI:
https://doi.org/10.17721/UCS.2025.1(16).09Ключові слова:
архетипи, українська класична література, театр, модерна культура, націяАнотація
Вступ. У процесі формування національних культур важливу роль відіграють універсальні архетипи, що відображаються в літературних і театральних образах, виконуючи функцію носіїв національної ідентичності. Література і театр як форми соціокультурної комунікації не лише репрезентують ці архетипи, а й активно впливають на процеси колективної самоідентифікації. Порівняльний аналіз європейських літератур засвідчує спільну тенденцію адаптації античних моделей до національного контексту, зокрема у Франції, Англії, Італії та в Україні. Особливої ваги набуває українська "Енеїда" Івана Котляревського як приклад національної трансформації класичного архетипу, що сприяв становленню української літературної традиції.
Мета дослідження – виявлення специфіки формування та трансформації національних архетипів у модерній культурі через театр, а також їх репрезентації в українській літературній традиції як чинника націєтворення.
Методи. Методологія ґрунтується на історичному, культурологічному та семіотичному підходах, які дозволяють дослідити театр як інструмент формування національних архетипів.
Результати. Творчість І. Котляревського, зокрема його "Енеїда", стала вихідною точкою формування української національної свідомості в літературі, подібно до того, як у європейських країнах Ренесанс і Класицизм сприяли формуванню національних культур через переосмислення античних традицій. Поєднуючи народну сміхову культуру з європейською класичною спадщиною, Котляревський створив нового українського героя – козака як національний архетип. У п'єсі "Наталка Полтавка" він також закладає основи жіночої архетипіки. Розвиваючи ці ідеї, Т. Шевченко формує нові архетипи – козака-захисника і мудрої дівчини, надаючи їм соціально-політичного й морального виміру. Його творчість стала наріжним каменем у конструюванні нової української ідентичності. У другій половині XIX ст. театр корифеїв, завдяки Кропивницькому, Садовському та Саксаганському, забезпечив професіоналізацію сцени й адаптацію цих архетипів до театрального простору. Модернізація українського театру сприяла утвердженню його як осередку національного самопізнання та культурної тяглості.
Висновки. Модерний український театр, базуючись на архетипах, закладених у творчості Котляревського та Шевченка, трансформувався у важливий інструмент національної самоідентифікації. Його естетична й ідеологічна еволюція від етнографізму до модернізму сприяла професіоналізації мистецтва і поглибленню національного культурного дискурсу.
Посилання
Антонович, Д. (1923). Український театр: конспективний історичний нарис. Нова Україна.
Бондаревська, І. (2005). Парадоксальність естетичного в українській культурі XVII-XVIII ст. ПАРАПАН.
Гнатюк, О. (2005). Прощання з імперією: Українські дискусії про ідентичність. Критика.
Єфремов, С. (1995). Історія українського письменства. Femina.
Забужко, О. (2009). Шевченків міф України. Спроба філософського аналізу. 4-те вид. Факт.
Котляревський, І. (2003). Енеїда. Фоліо.
Паві, П. (2006). Словник театру. Пер. з фр. Либідь.
Плохій, C. (2021). Брама Європи. Пер. з англ. Клуб cімейного дозвілля.
Семків, Р. (2024). Енеїда Котляревського: від жарту до шедевру. https://tyzhden.ua/smikh-pershoho-klasyka-chomu-eneida-kotliarevskoho-zaraz-populiarnisha-za-poemu-verhiliia/
Чечель, Н. (1993). Українське театральне відродження.
Шевченко, Т. (2014). Поезії. Основи.
Schechner, R. (2003). Performance Theory. Routledge.
Herder, J. G. (2002). Selected Writings on Aesthetics. (G. Moore, Ed. & Trans.). Princeton University Press. (Original works published 1769–1793).
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 Дарія Зінченко

Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Ознайомтеся з політикою за посиланням: https://ucs.knu.ua/law





















