Вітчизняні культурно-мистецькі товариства на західноукраїнських землях у 20-х – 30-х рр. ХХ ст.: досвід та перспективи культурологічного аналізу
DOI:
https://doi.org/10.17721/UCS.2025.1(16).01Ключові слова:
українська культура ХХ ст., міжвоєнний період, Східна Галичина, Західна Волинь, Північна Буковина, Закарпаття, культурно-мистецькі товариства Західної України 20-х – 30-х рр. ХХ ст., Д. Антонович, І. Крип'якевичАнотація
Вступ. Важливим суб'єктом українських культуро-, націо- та державотворення ХІХ – першої половини ХХ ст. були культурно-мистецькі товариства. Поруч із "Просвітою" і Науковим товариством імені Т. Шевченка у Львові виняткову роль у відродженні української державності у ХХ ст. відіграв широкий спектр літературно-мистецьких товариств. У 10-х – 30-х рр. ХХ ст., за перебування західноукраїнських земель у складі Польської й Чехословацької республік і Королівства Румунія, вони сприяли інституціалізації нашої культури між Першою і Другою світовими війнами. Мета статті полягає в розгляді маловідомих здобутків культурологічного аналізу в 30-х рр. ХХ – 20-х рр. ХХІ ст. українських культурно-мистецьких товариств у Східній Галичині, Західній Волині, Північній Буковині та Закарпатті за міжвоєнного періоду.
Методи. Для досягнення мети застосовано класичні і сучасні методи головно культурологічного аналізу. Разом з чільними принципами наукового пізнання: історизму, системності, об'єктивності – задіяно логічний і історичний загальні методи аналізу культуротворення 20-х – 30-х рр. ХХ ст. у Західній Україні.
Результати. Класифіковано три основні масиви публікацій 30-х рр. ХХ ст. – 20-х рр. ХХІ ст. із теми статті. Перший містить дані про історію цих товариств та їх творців і оцінки їхніх місця та ролі в інституціалізації культурного життя Західної України за міжвоєнного періоду, як-от у монографіях українських учених в еміграції (Історія української культури, 1937; Наріжний, 1942). Другий масив дає політично контроверсійні оцінки цих товариств науковцями вільного світу і УРСР другої половини ХХ ст. Тільки з 90-х рр. ХХ ст. розпочато системне відтворення їхньої історії, інноваційним елементом якого є культурологічні студії в НАН України та вітчизняній вищій школі.
Висновки. З'ясовано, що чільними осередками вивчення історії цих товариств – від заснованих в Австро-Угорській імперії до посталих передусім у Польській і Чехословацькій республіках, були автори цих видань: "Історія української культури" (1937) на чолі з І. Крип'якевичем і "Українська культура" (1940) на чолі з Д. Антоновичем. Чи не всі вони, як-от М. Голубець, В. Січинський, С. Чернецький і ін., були творцями цих товариств. Перший аналіз їхньої роботи в праці (Наріжний, 1942), як і їхня ціла історія, фальсифікувався і замовчувався в науці УРСР. Лише з 90-х рр. ХХ ст., на основі архівних даних та публікацій науковців української діаспори, в Україні розпочато аналіз теми цієї статті. Його перспективним виміром є культурологічний, апробований у НАН України та у вітчизняних вишах. Завданням такого вивчення є розгляд історії цих товариств у контексті постмодерних і метамодерних Cultural Studies.
Посилання
Банцекова, А. Є. (2007). Відень–Львів: до витоків стилю Ар-деко. Студії мистецтвознавчі, 1, 93–102.
Булка Ю. П. (1992). Музична культура Західної України. У М. М. Гордійчук (голова редкол.) та ін., Історія української музики: в 6 тт. Том 4.: 1917–1941. (с. 545–589). Наукова думка.
Буряк, Л. І. (2013). Моделі національної пам'яті в українській історіографії 20-х років ХХ ст.: пошук компромісу та спроби адаптації. Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, 1, 204–209.
Вдовиченко, Г. В. (2024). Українська та зарубіжна культура. Навчально.-методичний посібник (електронне видання). https://drive.google.com/file/d/1P4bnyTASOFXZfhpEls26AybZZfmvueHq/view
Галішевська, Н. (2018). Мистецьке життя українського націоналістичного підпілля у 20–30-х роках ХХ століття. Наукові записки Національного університету "Острозька академія". Серія "Історичні науки", 27, 90–93.
Глущук, О. Г. (2015). Організаційні процеси культурного життя Західної Волині міжвоєнного періоду в сучасній вітчизняній історіографії. Культура України, 48, 248–257.
Голубець, М. (1922). Начерк історії українського мистецтва. Перша частина. Накл. фонду "Учітеся, брати мої".
Григорчук Т., & Тадля О. (2019). Культурний простір міста як середовище реалізації музичної культури. Вісник національної академії керівних кадрів культури і мистецтва, 4, 120–125.
Денисюк, Ж. (2022). Глобальність людського розвитку в антропоцені: культурологічні та ціннісні виміри. Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, 1, 11–16. http://nbuv.gov.ua/UJRN/vdakkkm_2022_1_4
Енциклопедія українознавства (1949–1952) [Електронний ресурс]: у двох тт.: електронна версія видання. http://litopys.org.ua/encycl/eui.htm
Жукова, Н. А. (2024). Феномен страху: рефлексія в образотворчому мистецтві ХХ – початку ХХІ століття (культурологічний аспект). Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, 1, 9–24.
Івашко, Ю. (2009). Специфіка шкіл модерну в Україні та проблема зовнішніх стилів. Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії, 9, 293-298.
Історія українського мистецтва: у 5 т. Т. 5.: Мистецтво ХХ століття. (2007). ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАНУ. http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/UKR0005332
Крип'якевич, І, Радзикевич, В. Голубець, М, Чарнецький, С., & Барвінський, В. (1937). Історія української культури. (І. Крип'якевич, Заг. ред.). Видавництво Івана Тиктора. http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/UKR0002021
Клименко, Н., Дудар, О., & Беззуб, Ю. (2021). Гендерні уявлення та практики на Буковині кінця ХІХ – початку ХХ ст. у світлі его-документів О. Кобилянської. Український історичний журнал, 2, 65–79.
Коваль, Я. (1990). До історії української фотографії. Наука і культура. Україна. Щорічник АН УРСР. Т-во "Знання" УРСР, 24, 562–573.
Маслікова, І. І. (2020). Методологічна база досліджень культурних інститутів. Українські культурологічні студії, 6(1), 8–12.
Наріжний, С. (1942). Українська еміграція. Культурна праця української еміграції між двома світовими війнами. Частина перша. Студії Музею визвольної боротьби України. Том 1.
Наріжний, С. (1999). Українська еміграція. Культурна праця української еміграції 1919–1939 (матеріали, зібрані С. Наріжним до частини другої). Вид-во ім. Олени Теліги. http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ukr0000013134
Никоненко, Т. М. (2005). Культурно-мистецькі салони в Україні кінця ХVІІІ – першої половини ХІХ ст. [Неопубл. дис. канд. іст. наук]. Київський національний університет культури і мистецтв.
Нога, О., & Яців, Р. (1998). Мистецькі товариства, об'єднання, угрупування, спілки Львова (1860–1998): Матеріали до довідника. Українські технології.
Нолл, В. (1991). Замовляла музику "Просвіта" (Музичні осередки як форми культурного співробітництва між містом і селом у 20-40-х рр. ХХ ст.). Українська культура, 12, 30–31.
Павлова, О. Ю. (2016). Становлення візуальних практик художнього поля модерну: соціокультурні передумови. Культура і сучасність, 1, 3–8.
Пеленська, О. (2019). Україна поза Україною: Енциклопедичний словник мистецького, культурного і громадського життя української еміграції в міжвоєнній Чехословаччині (1919–1939). Національна бібліотека Чеської республіки – Слов'янська бібліотека. http://resource.history.org.ua/item/0014879
Пеленська, О. (2005). Український портрет на тлі Праги: українське мистецьке середовище в міжвоєнній Чехо-Словаччині. Національна бібліотека Чеської республіки – Слов'янська бібліотека. Diasporiana.org.ua
Роса-Лаврентій, С. (2019). Жіночі імена в українській театрально-критичній публіцистиці 1920–1939 років у Східній Галичині. Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії, 19, 242–250.
Росул, Т. (2022). Стильова парадигма Закарпатської композиторської школи. Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, 1, 164–169.
Скрипник, Г. А. (2008). Історія українського мистецтва: нові наукові контексти та суспільні виклики. Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії, 8, 3–9.
Срібняк, І. В. (2018). Громада полонених українців "Самостійна Україна" на завершальному етапі існування табору Раштат, Німеччина (травень-листопад 1918 р.). Проблеми всесвітньої історії, 2(6), 161–171.
Тузов, В. О. (2013). Регіональний підхід до культуротворчих процесів в Україні на прикладі Галичини, Волині та Буковини (кінець ХІХ – початок ХХ століття). Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, 4, 84–88.
Українська культура: Лекції за редакцією Дмитра Антоновича (1993). С. В. Ульяновська (Упор.); Вступна ст. І. М. Дзюби; Додатки С. В. Ульяновської, В. І. Ульяновського. Либідь. http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ukr0000052
Яців, Р. М. (Автор-упор.). (2011). Українські мистецькі виставки у Львові (1919–1939): Довідник; антологія мистецько-критичної думки. Львівська національна академія мистецтв, Ін-т народознавства НАН України.
Фарина, О. В. (2018). Греко-католицьке духовенство Східної Галичини в контексті розвитку мистецтва як важливого чинника поглиблення національної свідомості українців у культуротворчому просторі регіону (20-ті – 1 пол. 40-х рр. ХХ ст.). Культура України, 60, 150–162.
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 Богдан Павліченко, Георгій Вдовиченко, д-р філос. наук, доц.
Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Ознайомтеся з політикою за посиланням: https://ucs.knu.ua/law
